Михайло Павлович Чехов і Тростянець.

В писемних джерелах та інтернет публікаціях практично ніде не вказано чехознавцями, правдивий факт із життя родини М.П.Чехова про проживання, та роботу Михайла Павловича в Тростянці. Спробуємо виправити цю білу пляму й навести факти що стверджують, перевірені архівними документами та фотографіями минулих літ. Спочатку історична довідка.

Михайло Павлович Чехов — російський письменник, театральний критик. Молодший брат і біограф Антона Павловича Чехова. Народився в 1865 році в Таганрозі. Закінчив перший клас Таганрозької чоловічої гімназії. В 11 років визначився у 2-гу московську гімназію. Закінчив курс на Юридичному факультеті Московського університету (1885-1890). Служив податним інспектором у Єфремова і Алексине (1890-1892), Серпухові (1892-1894), Угличі (1894-1898). У 1891 році надрукував у «Віснику іноземної літератури» свій переклад повісті Уйды «Дощовий червень». Першою книгою Михайла Чехова став словник для сільських господарів «Комора», що вийшов в 1894 році (друге видання під назвою «Повна чаша» з’явилося в 1907 році). В Угличі Михайло Павлович був режисером, сценаристом, актором і декоратором самодіяльної театральної трупи. В 1898 році був призначений начальником відділення Ярославської казенної палати. Часто відвідував театр, його статті і театральні рецензії друкувалися в місцевій пресі, а потім і в столичному журналі «Театр і мистецтво». У 1901 році переїхав до Петербурга, був призначений завідувачем книжковою торгівлею на залізницях. На початку 1900-х років надрукував ряд оповідань в газеті «Новий час», однак йому не подобалася політика її редакції і з 1903 року він став видавати власний журнал «Європейська бібліотека». У 1904 році був виданий збірник «Нариси та оповідання» і вийшла окремим виданням повість «Синя панчоха», у 1905 році — повість «Сироти». У 1910 році з’явилася збірка оповідань «Сопілка». Друге видання «Нарисів і оповідань» за поданням почесного академіка А. Ф. Коні отримав Пушкінську премію Академії наук (почесний відгук). З 1907 по 1917 рік видавав і редагував, бувши  майже єдиним автором, дитячий журнал «Золоте дитинство», що виходив два рази на місяць; значне місце в журналі займали розповіді про природу і про тварин. З 1914 року редакція журналу розташовувалася в «будинку Бенуа», в якому М. П. Чехів проживав у ці роки. Під маркою «Золотого дитинства» в 1913 році у складі збірки «Англійські казки» вийшов анонімний переклад «Аліси в країні чудес» Льюїса Керрола; з великою часткою ймовірності перекладачем був сам Чехов. У 1920-х роках вийшло кілька книжок його оповідань для дітей (під псевдонімами К. Треплев і С. Вершинін). Михайло Чехов – перший біограф свого знаменитого брата. У 1905 році на річницю його смерті в «Щомісячному журналі для всіх» були опубліковані спогади про нього, нові їх частини публікувалися в 1906 (там же), 1907 («Нове слово»). У 1911-1916 роках разом з сестрою Марією Павлівною працював над виданням шеститомної зібрання листів А. П. Чехова, написав до нього біографічні нариси. У 1923 році вийшла його книга «Антон Чехов і його сюжети». У 1924 році була надрукована книга «Антон Чехов, театр, актори та „Тетяна Рєпіна“». Брав участь у роботі музею Чехова в Москві. У 1930 році опубліковані спогади «Антон Чехов на канікулах». У 1926 році захворів грудної жабою і остаточно переїхав до Ялти, де працював до самої смерті разом з сестрою в будинку-музеї А. П. Чехова: вів звітність, працював науковим співробітником, а потім консультантом, описав особисту бібліотеку брата. Написав п’єсу «Дуель» за повістю А. П. Чехова і кіносценарій «Справа Петрашевського». В 1929 році був прийнятий в члени Всеросійського союзу письменників. У 1929 році написав книгу «Навколо Чехова», видану в 1933 році — її називали «чеховської енциклопедією». Помер у Ялті 14 листопада 1936 року після важкої хвороби.(1)

Родина М.П.Чехова дружина Ольга Германівна ( Владикіна) та діти Євгенія та Сергій. (2)                                                  

Зі споминів дочки Євгенії дослівно: «Після закінчення Інституту шляхетних дівчат (1914) вчилася в приватній музичній школі. Після революції пішла – заради продовольчих карток — у канцелярію Головного морського штабу, писала і підшивала папери. На початку 20-х років виїхала з родиною на більш ситу Україну – чоловік Тетяни Левівни Щепкіна-Куперник  ( Полинов Микола Борисович) влаштував це порятунок від голоду. Прожили там три роки, батько працював на цукровому заводі.» Зазначимо Полинов Микола Борисович відомий адвокат, М.П.Чехов працював в його конторі. (3)Але Євгенія дещо помилилася у своїх спогадах, згідно з архівними документами державного архіву Сумської області М.П.Чехов працював в Тростянці управляючим Головною конторою Тростянецьких заводів Кеніга з 1918 до кінця 1919 року, в цій конторі працювала і його дочка Євгенія.(4) В грудні 1919 року родина виїхала з Тростянця.(5 )

В Тростянці родина Чехових товаришувала з родиною Селегенів. Сергій Михалович Селегень на той час головний бухгалтер Головної контори.Людина освідчена та прогресивна, він товаришував з Грабовським, брав участь в археологічних з’їздах, колекціював мінерали та метеликів, вів активну участь в культурному житті тодішнього Тростянця.  (7)

Так розпорядилася доля що брат дружини С.М.Селегеня , Микола Оттович Блюме закохався в доньку Чехова, Євгенію. Вона відповіла взаємністю, після від’їзду з Тростянця Микола виїхав разом з родиною Чехових.(8)А восени 1920 року,  Євгенія Михайлівна Чехова повінчалися з Миколою Оттовичем Блюме  в Троїцькій церкві м. Таганріг.(9) Потім подружжя переїхало до Москви в квартиру батьків на вулицю Пятницьку.

Після від’їзду з Тростянця Михайло Павлович листувався з родиною Селегенів про це свідчать  даровані ним книги з підписом автора Сергію Михаловичу.(10)

Частими гостями в Тростянці було подружжя Блюме- Чехових.Коли вони приїджали в Тростянец то зупинялись в Тетяни Оттовни та Сергія Михайловича. Євгенія Михайлівна була доброзичлива артистична, любила дітей,( своїх дітей не було ) влаштовувала з дітьми Селегенів Іриною та Сергіем та сусідськими театральні вистави, ігри

Також Татьяна Оттовна їздила декілька разів в Москву   в гості до невістки та брата в їхній Московській квартирі на П’ятницькій No 58. Про що свідчать фото з архіву сім’ї Абраменків нащадків Селегенів.

На жаль шлюб їхній був не довгий, але й після розлучення Євгенія Михайлівна підтримувала теплі стосунки з сім’ею Селегень. Після смерті Миколи Оттовича в 1935 році вона надіслала листа в Тростянець родині Селегенів, в якому описувала похорони  колишнього чоловіка та сподівання на подальші родинні зв’язки

Чому Тростянецький період життя викреслений з біографії сім’ї М.П.Чехова офіційно невідомо, але можна припустити що це сталося через сина Сергія.  В спогадах Ю.Самброса, є інформація що Сергій в 1919 році при летючій мобілізації яку проводила Денікінська армія занявши  Тростянець, потрапив до їх лав.(13)Тому цілком можливо що сім’я Чехових не розголошувала своє перебування в Тростянці в той буремний час з метою безпеки сім’ї та захисту від репресій з боку більшовицької влади.

• 1.Словник літературних типів видання редакції журналу «Всходи»
• 2 .А.П.Кузічева «Чехови-біографія сім’ї»
• 3. Г.Шалюгін « Племінниця Чехова»
• 4. ДАСО фР499оп1с1 ст 39.
• 5. ДАСО фР499оп1с1 ст 35
• 6. Документи з архіву сім’ї Макаренка. м.Суми
• 7. журнал Всесвіт №9 1964 р. П.Ротач «Поїздка в Тростянець»
• 8.Сімейний архів Абраменко Білорусь.
• 9. А.П.Кузічева «Чехови-біографія сім’ї»
• 10. Сімейний архів Абраменко Білорусь.
• 11.Музей садиба Чехова в Сумах.
• 12. Сімейний архів Абраменко Білорусь
• 13. Ю.Самброс «Щаблі, або мій шлях до комунізму» ст.103