Своєю новою публікацією хочу познайомити з малодослідженою постаттю в українській вітчизняній історії, нашого земляка, обдарованої людини, педагога з 50-ти річним стажем Юрієм Пилиповичем Самброс.
Ю.П.Самброс активний діяч народної просвіти на Сумщині у 20-х ;30-х роках XX століття, кандидат педагогічних наук, заслужений учитель. Все життя Юрій Пилипович віддав педагогічній діяльності, відомий як педагог новатор, автор методичних посібників з педагогіки, української мови, виявив себе як талановитий педагог-організатор. Самброс разом зі своїми друзями та однодумцями Б.Антоненко-Давидовичем та Л.М.Довгополюком заснували у 20-х роках, в Охтирці на Монастирській горі дитяче містечко, в якому виховувались безпритульні діти. Ю.П.Самброс був редактором відомого часопису “Наша освіта”
який видавався в місті Суми з 1924 року. Великого значення Самброс надавав розвитку серед учнів української культури та мови. В 1930 році вийшли його праці «Оцінка мови студентства педвузів», також «Система безперервного педагогічного практикуму», « Орієнтовна програма педроботи на дитмайдані»(1)
Ю.П.Самброс був одним з організаторів утворення в м.Сумах педагогічних курсів, які з часом перетворилися в педагогічний інститут. Відповідно до рішення колективу у березні 1925 р. на посаду директора педкурсів, було висунуто Ю. Самброса, який виявив себе як творча й самовіддана людина з розвиненими організаторськими здібностями та педагогічним хистом. Його кандидатура була затверджена народним комісаріатом освіти, але через втручання Сумського окружного виконкому ухвалене рішення було скасовано. Офіційним керівником закладу був призначений комісаріатом директор (який у довоєнний період постійно змінювався), а справжнім авторитетним неформальним лідером залишився Ю. Самброс. Саме він активно «лобіював» якнайшвидше розв’язання питання про відкриття Сумських вищих педкурсів перед виконкомом, займався укомплектуванням викладацького корпусу, систематично подавав пропозиції щодо вдосконалення педагогічного процесу. Задля поліпшення керівництва навчально-виховним процесом відповідно до рішення методкому була запроваджена посада завідувача навчальної частини, на яку було призначено Ю. Самброса.(2)
А зараз все послідовно.-
Георгій (Юрій) Пилипович Самброс народився 7 квітня 1894 року в селі Тростянець Охтирського повіту Харківської губернії, згідно з записом No 56 метричної книги Благовіщенської церкви. В дрібно міщанській сім’ї Пилипа Ілліча та його дружини Любові Миколаївни. Христив маленького Георгія священик Петро Сташевський 9.04.1894 року, хрищеними батьками були: дворянин Олексій Іванович Бакановський та дружина псаломщика Благовіщенської церкви Пилипа Приходіна Серафима Миколаївна(3.)
Пилип Ілліч Самброс був родом з Херсонщини служив дільничим фельдшером на станції Смородине, мама з родини службовці економії Кеніга. Після закінчення трирічної початкової школи, навчався у двокласному Тростянецькому училищі. 25 червня 1915 року закінчив Сумську гімназію, та поступив в Харківський університет. 30 квітня 1916 року був мобілізований з Університету на військову службу, закінчив 5-місячні військові курси Київської 2-ї пішої військової школи.Був на Румунському фронті в чіні прапорщика, демобілізувався в лютому 1918 року.й повернувся в Тростянець. З вересня 1918 року обійняв посаду викладача української мови в Тростянецькій вищій початковій школі, одночасно викладав мову та літературу в приватній школі Л.А.Іваницької. 26 серпня 1919 року був мобілізований летючою мобілізацією Денікінської армії, яка зайняла Тростянець. З грудня 1919 по лютий,1920 захворів на тиф. Потім був призначений Харківським Губ.віділом нар-освіти штатним робітником шкіл села Тростянець Охтирського повіту на посаду викладача мови в Тростянецькій вищій початковій школі. В березні 1920 року був ініціатором створення в Тростянці нової спілки робочої освіти та культури та був її головою. В липні 1920 року був призначений на посаду завідуючогго позашкільним відділом Охтирського повітового відділу народної освіти. В серпні того ж року був обраний до повітової спілки робочої освіти та культури, прийняв завідування культвідділом. У вересні 1920 року увійшов до редколегії Охтирського педагогічного журналу « Трудова освіта». Першого жовтня 1920 року був призначений головним повітовим інструктором з україномовознавства, почав викладати українську літературу при Охтирській педагогічній школі ім. Б.Грінченка. В 1921 році знову повернувся в Тростянець , де працював на різних посадах в освітніх закладах заступником завідучого Агротехшколою, головою трьох річних педагогічних курсів, головою Тростянецької волосної спілки, повітовим інструктором соцвиховання. З вересня 1923 року призначений інструктором соцвиху в місті Суми.З 15 лютого 1924 року Голова окружного методкому соцвику посуміцництву -лектор соцвиху української мови й літератури при Сумських трьох річних педагогічних курсах.На протязі 1929-30 років був членом президії Сумського Окружного кабінету соцвиху. Першого вересня 1930 року з реорганізацію Сумського педтехнікума в інститут увійшов до складу педколектива на посаду доцента, керівника кафедри дидантики (один із розділів педагогіки). В грудні 1931 року в звязку з злиттям кафедр дидантики та педагогіки увійшов до останньої як доцент, керівник студ пед практикою. 1 листопада звільнився за власним бажанням з Сумського педагогічного інституту.(4)
Влада не побачила Самбросу йому білогвардійське минуле, та його прихильності до української ідеї. Таких людей не брали на роботу й позбавляли виборчих прав. Самбросу пощастило,його вважали цінним працівником, і з дозволу партійних органів тримали на роботі. В кінці 30-х років починалася страшна хвиля репресій яка прокотилася по всій Україні. Не оминула Ю.П.Самброса 15 жовтня 1930 року в дім прийшли військові, вчинили обшук, а його заарештували.Від нього вимагали зізнання в участі військовій націоналістичній організації. Йому прийшлося пройти через допити та моральний тиск, але вибрана правильно ним лінія захисту його врятувала.Самброса звільнили. За такого напруженого життя, тід тиском влади.Юрій Пилипович вирішує покинути Суми. Спочатку перебирається в Харків, потім Омськ, Новосибірськ аж поки доля залишила його вмісті Комишлові Свердловської області. З роками усвідомив правильність свого рішення що покинув Україну. На батьківщині багато друзів та однодумців було репресовано та розстріляно.(5) В Комишлові працював викладачем педучилища 1946 та 1954 роках був нагороджений відзнаками тодішньої РСФР ,Став одним із перших в Комишлові кому було присвоєно звання заслужений вчитель Російської Федерації, здобув звання кандидата педагогічних наук. В кінці свого життєвого шляху написав спогади, які закінчив 1957 році.Але опубліковані вони вперше 1988 році в США. (6)
1.Освіта Сумщини в іменах.В.Ю.Голубченко Педагогічна діяльність Г.П.Самброса. 2.електронний ресурс http://www.sspu.sumy.ua/
3.Дасо ф745оп1с79
4.Дасо фР2817оп1с291 5.Дасо фР7641оп1с808 6.електронний ресурс http://diasporiana.org.ua Ю.Самброс:Щаблі.Мій шлях до комунізму.