1893 рік

Тодрес Абрамов Блох 1859 р.н., міщанин Ковенської губернії. Дружина Хава 1862 р.н. Діти: Мері 1879 р.н., Беля 1881 р.н., Айзік 1884 р.н., Хаця 1886 р.н., Роза 1887 р.н., Сруль 1889 р.н. У Харківській губернії з 1880 р. Покрівельною та малярською справою у с. Тростянець Охтирського повіту.

Мошко Лейбов Зайденшнер 1851 р.н., відставний рядовий, міщанин м. Охтирка. Дружина Рівка Янкелева 1860 р.н. Діти: Шолома 1883 р.н., Ілля 1885 р.н., Хава Рухля 1887 р.н., Сура Гітля 1889 р.н., Еле 1890 р.н. У Харківській губернії з 1890 р. Дрібною торгівлею у с. Тростянець Охтирського повіту.

Іцко Мордков Співаков 1859 р.н., міщанин м. Златпіль Київської губернії. Дружина Шейна Рейза 1867 р.н. Діти: Гуді 1889 р.н., Рухля 1890 р.н., Мошль 1892 р.н. У Харківській губернії з 1886 р. Шорних справ майстер с. Тростянець Охтирського повіту.

Шевель Іцков Поляков 1839 р.н., відставний рядовий, міщанин м. Валки Харківської губернії. Дружина Сіма 1857 р.н. Діти: Алта 1880 р.н., Хая Досі 1884 р.н., Фріда 1888 р.н. У Харківській губернії з 1892 р. Цирюльник у с. Тростянець Охтирського повіту.

Мовша Мінашевич Беренбеен 1832 р.н., міщанин м. Гадяча Полтавської губернії. Дружина Шейна 1852 р.н. Діти: Вульф 1875 р.н., Реїза 1877 р.н., Лея 1880 р.н. У Харківській губернії з 1886 р. шевець у с. Тростянець Охтирського повіту.

Абрам Кусенєв Воловик 1868 р.н., полковий снарядник унтер-офіцер, міщанин м. Глухів Чернігівської губернії. Дружина Гіте Рося 1873 р.н. У Харківській губернії з 1892 р. Чоловічий кравець у с. Тростянець Охтирського повіту.

Герш Соломонович Воловик 1829 р.н., міщанин м. Глухів Чернігівської губернії. Дружина Хана.Діти: Ілля 1875 р.н., Мендель 1877 р.н., Дося 1881 р.н., Лея 1884 р.н., Давид 1890 р.н. повіту.

Мовша Анкелевич Гельперін 1857 р.н., міщанин Красносільського товариства Віленського повіту. Дружина Хана Сара 1873 р.н. 1892 р. Жіночий кравець с. Тростянець Охтирського повіту.

Калман Мовшев Саган1849 р.н., землевласник Заверезького товариства Могилівського повіту. Дружина Хана 1854 р.н. Часовий майстер у сл. Боромля Охтирського повіту.

Гдаль Хаїмов Миронський1848 р.н., міщанин м. Борзна Чернігівської губернії. Рива 1872 р.н., Шейна 1880 р.н.

Гершен Євелєв Загорський1863 р.н., запасний рядовий, з міщан м. Чаус Могилевської губернії.Дружина Либа 1865 р.н. У Харківській губернії з 1888 р. Кравець у сл. Боромля Охтирського повіту.

Лейба Іцко Гершев Гуревич1832 р.н., міщанин м. Зіньків Полтавської губернії. Син Бер 1883 р.н. У Харківській губернії з 1891р. Маклер та перепльотчик в сл. Боромля Охтирського повіту.

Абрам Нахімов Посехлер1864 р.н., міщанин містечка Лядів Могилівської губернії. Дружина Стера 1866 р.н. 1866 р.н. Син Залман 1892 г.р. В Харківській губернії з 1892 р. Кузнець в сл. Жигайлівка Охтирского повіту.

Джерело https://www.otkudarodom.ua/ru/1893-god-evrei-ahtyrskogo-uezda

                                              1911 рік.

         Ліфімць Рося Лейбівна . 25 р. В с. Тростянець прибула в 1910р. з м. Гомеля.  Вільно практикуючий зубний лікар.

         Кишинівський Шмуль-Нусерь Ушеров 26 р. Прибув в с. Боромлю  в 1909 р. з м Баку. Помічник аптекаря.

        Зайденшнер  Мошко Лейбов . 61 р., відставний рядовий, міщанин м. Охтирка. Дружина Рівка Янкелева 51р. Діти: Ісрон-Лейба 15р., Асерь-Зілікь  8 р., Хаимь-Аронь 10 р., Сара-Гітель 19 р., Мері –Детель 16 р., Фрейда 12р.,У с.Тростянець прибув в 1890 р. З м. Охтирка .  Торгівля.

     Зайденшнер Шлема Мошков. 26 р. Міщанин м. Охтирка. Дружина Етель хацкілевь  30р. Діти:  Давид 7р. Ізраіль-Лев 4 р. Прибув в с.Тростянець в 1896 р з м. Охтирки.  Торгівля.

         Співаков Іцко Мордухов 52 р. Міщанин м. Злотопілля Чигиринского пов. Київської губернії. Дружина : Шима-Рейзя 43р.  Діти: Рухля 21р, Мордко  19р., Берко 15р ., Туба 13р.. Геня 7р. Прибув в с.Тростянець 1886р. з м Злотопілля. Шорних справ майстер.

          Інгор Іцко – Берков 44р. Міщанин м. Глухова. Дружина: Мошка 40р.   Діти: Сара 19р.. Рівка 16р., Янкель 17 р.. Генцень 9 р., Хаім 7 р., Нехала 5 р., Гілей 2 . Прибув в с.Тростянець  в 1890 р. з м Глухова. Шапочник.

     Лєр Ізраель Зунделєв  71 р. Міщанин м. Лукнікі Шавальського пов. Ковельскої губ. Дружина Ехі Ароновна 66 р.  Діти: Хана 26 р., Ете Рейда 23 р. Прибув в с.Тростянець в 1891 р. з Ковельської губ. Єврейський різник і ковбасник.

        Плоткін Лайзер Абрамов 51 р . Міщанин м.Тіхічін Рогачевського пов. Могильовської губ. Дружина Моба Єгорівна 48 р. Діти : Іцко 25р., Елька 17 р., Абрам 14., Мовша 12р., Фейга 9 р., Хана 6 р. Прибув в с. Радомля  в 1884р з м Бобруйськ Мінської губ. Коваль.

       Балтер Пейсах Зусманов 68 р. Міщанин м. Могильова. Дочка Сара 45р., дочка Сари- Расе 9 р. Прибув в с. Тростянець в 1899 р з м. Могильова. Годинниковий мастер.

        Канєвський Лейба Шумілов 45 р. Міщанин м. Зіньков Полтавької губ. Дружина: Мася Хаімова 43 р. Діти : Хана 17 р., Сюся 15 р.. Роня 10 ., Песя 7 р.. Бася 2р. Прибув в с. Тростянець в 1902 р. з м. Зінькова. Слюсарним ремеслом.

        Хась Беніамин Калманов  52 р. Міщанин м. Ігумен Мінської губ.                  Дружина: Ліба 50 р. Діти: Мовша 19 р. Хіва 17 р. Цина 12 р. Прибув в Тростянець 1902 р. з м. Ігумена. Ковальське ремесло.

       Дунь Лейба Гершков 35 р. Міщанин міста Зіньків. Полтавської губ.                         Дружина : Ента Гершева 26 р. Прибув в с. Тростянець 1906 р. зм. Зіньків.                  Шевецьким ремеслом.

       Горбовець Іосель-Хаіль Сімонов 47р. Міщанин м. Ченігова. Дружина: Рахіль Зейманова 47 р. Діти: Абрам 17 р. Бася 10р. Прибув в с Боромлю в 1901 р. з м. Чернігів. Шапочник та кравець.

      Розенфельд Янкель Лейбов 51 р. Міщанин м. Новгород Сіверський Черніговської губ. Дружина: Віта Зельманова 51 р. Діти: Інна 20 р., Берко 16. Прбув в с. Боромля в 1900 р з м .Олександрівка Черніговської губ. Шапочно кравецьким ремеслом та торгівлею.

      Воловика Гіте Меер Беркова 35 р. Вдова , солдатка з міщан м. Глухова.                Діти: Мерберг 15., Шейна -Хая 14., Іва 12., Діва 11р., Естер 6 р., Хана 5 р.. При-була в с.Тростянець 1902 р. з м. Глухова. Кравець ,та виготовлення панчох.                          

      Саліта Зелік Сімонов Зельманов  30 р. З м. Глухів. Дружина : Гейся Фейга 24.р.Діти : Ціва 2 р. Прибув в с. Тростянець в 1908 р. з м. Вороніж Чернігівської губ.  Кравець , торгівля готового одягу.

     Краснопільський Шмуль Янкель Ісаєв 34 р. Міщанин м. Гадяча Полтавської губ. Дружина: Ента Двейра Хаімова 24 р. Діти : Сара 2 р. Прибув в с.Тростянець в 1908 р. з м. Охтирки.  Кравець.

        Креславський Ханон Рувін Хаімов 27 р. Міщанин м. Зінькова Полтавської губ. Дружина : Сара Іоселева 21 р.  Діти : Іосиф 2 р. Прибув в  с. Тростянець в 1907 р. з м. Охтирки. Годинникар, та торгівля годинниками та патефонами.

         Цитлін Хаім Абрамов 41 р. Міщанин м. Шклова Могилевської губ. Дружина : Ете Пейсаховна  33р. Діти : Макс 12р., Пилип 8 г. Прибув в                    с. Тростянець в 1910 р. з м. Краснокутськ Богодухівського пов. Годинника , та торгівля годинниками та швейними машинками  «Зінгер».

         Берост/Берест  Абрам Мовша Манусов 32 р. Міщанин м. Старотолочін  Оршанського пов. Могильовської губ. Дружина : Ревка Нафтольєва 22 р. Прибув в с. Тростянець 1909 р. з м. Харкова.  Кравець.

    Локітанов Гіля Зеліков  45 р. Міщанин м. Глухова . Дружина: Фрейда Іцкова 40 р. Діти : Іцко Зелік 19 р., Янкель 15., Гірш 11 р. Прибув в с. Боромлю в 1910 р. з м. Глухова. Кравець.

     Чернявський Даніель-Янколь Генахов 18 р. Міщанин м. Пірятин Полтавської губ. Прибув в с. Тростянець в 1910 р. з м. Пірятин. .  Годинникар.

       Лебединський Шлема Лейбов 26 р. Міщанин Золотопольського товариства Чигиринського пов. Київської губ. Дружина : Бейла Іцкова 22 р. Діти : Оле5ксандра 2 р. Прибув в с. Тростянець в 1910 р з м. Ротмістровки Черкаського пов. Київської губ. Кравець.

       Улановський Ірахім – фішель Аврусловіч 27 р. Міщанин м. Сквєр. Київської губ. Прибув в с. Боромлю  в 1910 р. з с Жовніка Золотоношського пов. Ремонт швених машинок.

        Дрознес Мовша Герш Шмуйлов  23 р. Міщанин м. Зіньков Полтавської губ. Прибув в с.Тростянець в 1910 р. з м. Зіньков. Годинникар.

        Воловик Мендель Кусєлєв 32 р. Міщанин м. Глухова Черніговської губ. Дружина : Гітля Моїсеєвна 26 р. Прибув в с.Тростянець 1910 р. з м. Зінькова.Кравець.

         Посохлер Абрам Нахімов 46 р. Міщанин м. Лядова Горецького пов. Могильовської губ. Дружина: Сара Зельманова 43 р. Діти : Велько 17 р., Йосип 16., Давид 13., Мендель 12., Сімон 8 р., Лейба 5р ., Фейга 4 . Прибув в с. Печини в 1908р. з с. Боромля. Коваль.

     Рудкін Шмуль Лейба 32 р. Міщанин м. Харкова. Дружина : Гітля Вольковна  26 р. Діти :  дочка Есфір 1 р.  Мати – Шмуйля Софія 66 р. Прибув в с. Тростянець в 1877 р. з м. Харкова. Торгівля.

      Рудскин Йосиф  Мовшен 26 р. Міщанин м Харкова. Дружина : Ріса 24 р. Діти : Рахіль 1 р. Прибув в с. Мартинівка в 1908 р. з с.Тростянець.   Торгівля.

       Райхель Абрам Вульфов  29 р. Рославлький міщанин Смоленської губ. Прибув в с. Мартинівку  1909 р. з м. Харкова. При лісному складі Юсупової.

    Хаєт Беніамін Калманов  53 р. Міщанин м. Ігумен Мінської губ. Прибув в с. Буймер в 1906 р. з с. Тростянець.  Коваль в Буймерській економії Кенігів.

     Розін Капель Монашев  32р. Міщанин Кручанського товариства Могильовської губ. Дружина: Лейба Абрамовна 25 р. Прибув в с. Мартинівку в 1910 р. з м. Харкова. Розробкою лісу графині Юсупової.

Джерела: Державний архів Харківської області.

За старанну службу престолу Божому та моральні якості, протоієрея церкви села Тростянця, Тимофія Васильовича Надаржинського, стало відомо царю Петру I. Петро в 1703 році призвав Надаржинського до свого царського двору, протоієреєм придворного Благовіщенського собору і духівником його царської величності. А потім був прийнятий духовним отцем всієї царської родини. Він невідлучно супроводив царя у всіх військових походах та подорожах. Цар високо цінив Надаржинського та щедро його винагоджував. В 1712 році Петро I нагородив його жалуваним портретом осипаним діамантами, а сама цариця пришила його до одежі своїми руками[1] В офіційній нагородної системи жалуваний портрет – нагорода особливого роду, знак розташування та особливого зв’язку монарха зі своїм підданим. Завдяки малим розмірам цього портрета, є можливість для нагородженого мати його завжди з собою, носити на грудях, зв’язок цей набуває особистий відтінок. Після смерті Петра та його дружини Катерини I, Тимофій Васильович переїхав жити в село Тростянець, яке по його проханню та по указу царя Петра I від 17 листопада 1720 року стало його власністю.[2]

   Портрет яким пожалували Тимофія Васильовича Надаржинського від Надаржинського по духовній лінії повинен був відданий в придане за дочкою бригадира Лисевицького та його нащадкам, але він знаходится у онука Тимофія Васильовича, Пилипа Надаржинського . Цей портрет Охтирський полковник Константин Лесевицький, просив щоб у Пилипа взяти та віддати її імператорському величності . В 1753 році  від імені імператриці Єлизавети Петрівни з кабінету її імператорського величества в село Тростянець майору у відставці Пилипу Надаржинскому надійшов лист слідуючого змісту: (мовою оригіналу)     «Ея императорское величество указала: портрет блаженныя и вечногодостойныя памяти государя Петра Великого, осыпаный каменьями,который отъ его величества жалован был духовнику его величества  и вашему деду, Тимофею Васильевиче Надаржинскому, и от него, по духовной, въ преданое отдан за дочерью бригадиру Лесевитскому и его наследникамъ, аныне находится у вас, для привезения которого отправлен при семъ нарочный кабинетъ-курьеръ,взяв онный у васъпрвезть къ ея императорскому величеству…» Далі в листі говорилося що портрет повинен бути в такому стані в якому його дарували діду. Щоб портрет помістили  в спеціальний  ящик та опечатати печаткою щоб в дорозі не зміг зіпсуватися. Для привозу віддати кабінет кур’єру Язикову. А ще цариця пояснювала для чого потребувала портрет « Вышеизволенный портрет ея императорское величество изволила требовать для просмотрения, яко оной написан, и для сличения его сходства с великим императором, ея родителем, и для того что разпосмотренияне упомнится –ли чей работы портрет? И ежели ея ея императорское величества изволит взять к себе, то вы за оный удовольствовани будете, а будет не изволить взять, то обратно вам отдастся».  Через де я кий проміжок часу, майору Надаржинському повідомили через Білгородську губернську канцелярію, що портрет був посланий справно, оглянутий царицею, і що він може забрати його назад приславши довірену людину.[4]                                                                                                                                    Остання згадка про нагородний портрет Петра І осипаного діамантами датуєтся-1844 роком. Портретом володіє правнучка царського духівника Т.В.Надаржинського, княгиня Софія Олексіївна Голіцина (Корсакова). Дійсно гідна спадкоємниця  своїх знаменитих пращурів. Письменниця художниця, колекціювала картини, предмети старини. Разом з     І. Бецьким видавали альманах Молодик. Щоб увічнити портрет, вона замовила малюнок портрету з оригіналу художнику Г.Берже а потім художник Сант Петербургської академії   Захаров вигравірував портрет на міді. Завдяки цьому малюнок гравюри зберігся до наших днів. Яка доля  наградного портрету спідкала далі невідомо. Можливо сини Софії Олексіївни продали його як і все інше майно своїх батьків. І зберігається він зараз десь за кордоном в приватній колекції.[5]                                                                                                                                           

Джерела:

1. Филарет (Гумилевский) Историко –Статистическое описание Харьковской Єпархии.  Москва. типография В.Готье 1852г.  ст.146.
2. Сборник Руского исторического общества .том 84   ст.34
3. Молодик на 1844 год . СанктПетербург . типография К.Жернакова    ст.2
4. Журнал «Русская старина»  январь1872года.  ст.946
5. Молодик на 1844 год . СанктПетербург . типография К.Жернакова    ст.219

Iсторія виникнення печаток і штампів набагато давніше, ніж може здатися на перший погляд, а їх роль і значення для людини – досить значимі. Варто пам’ятати, що поняття «печатка» і «штамп», скільки б не було між ними спільного, не однакові. Печатка набагато старше штампів, прийнято вважати, що вперше він з’явилися на Сході, за часів Стародавніх Китаю, Єгипту, Індії. Тоді печатка представляли собою невеликі предмети з вигравіруваними на них оригінальними, неповторними знаками, зображеннями, гербами, вензелями і служили для того, для чого служать, і до цього дня. Слово «штамп» походить від німецького «Stampfe» або італійського «Stampa», що в обох випадках в перекладі означає «печатка» . Штамп – це особлива друкована форма, широко застосовувана в процесі діловодства. Вона являє собою найчастіше прямокутну поверхню з вигравіруваним на ній фразою або словом, необхідним для постійного повторення. Раніше штампи в основному служили, знову ж таки, для своєрідного таврування всілякої продукції, однак, як уже говорилося вище, з розвитком діловодства, область застосування штампів значно розширилася.                                                                                                              Документи завжди були, і будуть залишатися обов’язковим складовим елементом будь-якого виду людської реальності.

До уваги штампи та печатки які використовувались на Тростянецьких документах ХIХ-ХХ ст століттях.

Проводячи в життя зобов’язання перед урядом земська управа в Охтирському повіті на початку XX століття планувала ввести загальне навчання, та в десятирічний період відкривати щорічно не менше 20-ти шкільних комплектів.(1)Кожний рік в повіті будувалися коштом земства та відкривалися заплановані повітовими зборами нові школи.

 В 1912 році дійшла черга і до побудування нової школи в селі Тростянець. В той час в Тростянці вже існували два училища, двокласне Міністерства Просвіти та залізничне, також приватна школа пані Іваницької та церковно прихідська школа.Але й вони не забезпечували всіх охочих здобути елементарну освіту.

В постановленні Охтирської повітової земської управи за 26 липня 1912 року наголошено. При розгляді результату конкурентних торгів на побудову в селі Тростянець будівлі школи, загальним кошторисом 13160 карбованців, підряд на будівництво отримав Охтирський підприємиць Федір Федорович Роскошний. Цей підряд Федір Федорович виборов в напружених торгах с підрядниками Дмитром Григоровичем Сушко та Федором Петровичем Черевченко.Торги за право отримати даний підряд почалися 26.07.1912 року о 12 годині дня, суть торгів полягала в проценті знижки з суми загального кошторису. Після тривалих торгів була заявлена знижка з кошторису 3 %, Ф.Ф.Роскошним, після такої ставки Д.Г. Сушко та Ф.П.Черевченко зняли свої кандидатури з торгів.(2)

Надалі з архівних матеріалів дізнаємося що почалася листування між Тростянецьким волосним правління по різних інстанціях про місце де повинна будуватися школа. В телефонограмі за 10.12.1912року Тростянецького сільського Товариства до Охтирської земської повітової управи пропонується для будівництва школи садибне місце  у двох урочищах: 1- в урочищі Грушки; 2- поблизу будинку Коробових .Волосне правління просить прислати когось з членів управи для огляду місць під майбутнє будівництво. Рішення сільського товариства на ймовірні місця будівництва було затверджено 9.12.1912 року.(3) Наступний лист в архівній справі датується 19.01.1913 роком.                 Від Голови Тростянецької волосної управи М.І.Бондаренка до Головного управляючого Тростянецькими маєтками фірми «Л.Е Кеніг-Нащадки» Е.Е.Пампель сліду чого змісту: « Шановний пане Едуард Едуардовач.  На протязі цього року планується побудувати в селі Тростянець нову школу на 160 учнів з бібліотекою-читальньою.Місцеве сільське товариство об’являло два місця підхожих для розміщення майбутньої будівлі школи в районі станції Смородине, частину площі збоку магазину Коробова впродовж дороги до цукрового заводу.Друге місце садибне місце в урочищі Грушки поблизу Залізничного училища, інших ділянок Тростянецька громада не має. При замірах вияснилося що за будинком Коробова ширина вулиці становить 30 сажень що унеможливлює там будівництво школи, друга ділянка в урочищі Грушки, як по розположенню не підходить для школи, так і по топографічному розташуванню.(4).Цим обумовлено нас звернутися до Вас з проханням надати для побудови нової школи в селі Тростянці необхідну ділянку землі в районі станції Смородино. На мою думку, ділянка може бути : 1- Ділянка землі вище сторожки та магазина Коробова, в напрямку соснової посадки за умови щоб фасад будівлі був в сторону Привокзальної площі. 2- Ділянка землі від залізничного переїзду до повороту на Гай, напроти паркетної фабрики. Середня площа вказаних ділянок приблизно 120 кв. сажень.(5)Необхідні відомості про ці земельні ділянки прикладені в цьому листі, при цьому я особисто готовий доповнити відомості своїми роз’ясненнями. По співчуттю до потреб народу і в проханнях завжди власники маєтку Тростянця та Вашої Адміністрації дає нам надію думати що в цьому проханню Ви нам не відмовите. Висловлюємо ще раз надію що Ви не відмовите нам в нашому проханні.  Гол.вол.правління. Головченко.М.І.(6)

Землю для побудови школи адміністрація Кеніга правлінню надала, та виникла ще проблема, узгодити в керівництві Південної залізниці чи не будуть розширювати межі залізниці на ймовірне місце побудови школи. Наступний лист Голова волосного правління відправляє до начальника 19 дільниці служби залізничних шляхів Південної залізниці. В цьому листі повідомляє, що згідно з проханням управи володар маєтку Тростянця Ю.Л.Кеніг посприяв відведенню садибного міста поблизу паркетної фабрики за переїздом між смугою відчуження та дорогою на Гай. Для інструментальної знімання вказаної ділянки Охтирською повітовою управою в Тростянець відряджається земський землемір Гридін, якому потрібно точно знати кордон смуги відчуження маючи на увазі майбутнє розширення станції Смородине. І чи не буде заважати розміщення майбутньої школи розширенню залізниці.(7)

Поки велося листування з визначення остаточного місця будівництва підрядникові Ф.Роскошнму, починають надходити матеріали на будівництво, та вапно. У своїй заяві до Земської управи Він просить якнайшвидше надати місце будівництва, тому що матеріали приходиться складувати в найманих дворах, а після визначання місця їх треба буде перевозити що приведе до додаткових витрат.(8) І знову Охтирська управа надсилає листа до управляючого Е.Е. Пампеля  з проханням прискорити вирішення місця будівництва, мотивуючись початком будівничого сезону й уповільненням відповіді від керівництва Південної залізниці.  І нарешті 19 березня 1913 року. Роскошний визиває з Охтирки техніка для розбивки котловану школи.(9) За доставлення цегли також велися боротьба серед підрядників. Селянин Іван Герасимович Люберець надавав прохання доручити йому доставлення цегли з Охтирки за 7 карбованців 50 копійок за одну тисячу.(10) Але земська управа вирішила по другому, цеглу для будівництва школи в кількості 240 тисяч штук відправляли з Охтирки залізницею на ст.Смородине, а вивантажував з вагонів на станції і доправляв на будівництво, також складував там в клітки по договору Михайло Назарович Кучмерев за це отримував 1 крб-50 коп. за тисячу.(11) Доставлення велася вкрай повільно, на що скаржився Роскошний, що йому приходилося платити працівникам прогульні за відсутності цегли.(12).

Все будівництво велося по затвердженому земською управою кошторисом.(13)В якому детально описувались всі цикли будівництва, кількість матеріалів  їх вартість та вартість робіт.Облік вівся дуже ретельно. Будівля школи будувалася з цегли з великими вікнами, дах був вкритий Уральським залізом якого пішло близько 170 пудів. Для опалення збудували 7 Голанських пічок, плиту для приготовлення їжі з вмонтованою емністю для нагріву води. Біля школи збудували погріб і два сараї викопали колодязь. Також всю ділянку огородили дерев’яним парканом та пофарбували вапном. Контроль за виконанням всіх будівельних робіт виконувала земська управа.

В уїзді були затверджені правила по будівництву всіх об’єктів які будувались коштом земства.Для здійснення будівництва підрядники повинні були мати промислові свідоцтва, також укладалась угода в якій прописувалось всі деталі майбутнього будівництва.(14) А ще була брошурка під назвою « Кондиції на виробництво будівельних та ремонтних робіт в Охтирському повіті» В яких на 27 сторінках, в 43 пунктах було прописані всі вимоги до робіт та матеріалів на будівництві.Ця брошурка видавалась підряднику, де на останній сторінці він своїм підписом згоджувався з усіма пунктами кондиції.(15)

• 

• 

Навчання в школі почалося 1913 році. Першою завідучою школи була Вейсе Фіона Самійлівна. В 1920 році школа називалась IV трудова школа 1 ступеню, потім ім. Я.Щоголіва, після будівництва нової школи № 3,була спортивним залом та майстернями цієї школи.Зараз в цій будівлі знаходиться Тростянецька ДЮСШ.

• Джерела:
• Журнал доповіді Охтирського земства 1911 р.
• ДАСО Ф 749оп2 с 934ст 1. 3.ДАСО Ф 749оп2 с 934 ст 2. 4.ДАСО Ф 749оп2 с 934 ст 5. 5.ДАСО Ф 749оп2 с 934ст 6 6.ДАСО Ф 749оп2 с 934ст 7 7.ДАСО Ф749оп2 с 934 ст 4 8.ДАСО Ф749оп2 с 934 ст 12 9.ДАСО Ф749оп2 с 934 ст 14 10.ДАСО Ф749оп2 с 934 ст 3 11.ДАСО Ф749оп2 с 934 ст 9 12ДАСО. Ф749оп2 с 934 ст 16 13.ДАСО Ф749оп2 с 934 ст 18-25 14.ДАСОФ749оп2 с 185 ст 143 15.ДАСОФ749оп2 с 185 ст 236