Село Радомля виникло в кінці 17 століття. Перше письмовий спогад датується 1694 роком в копії виписок з Білгородського столу(Суперечка Боровенського воєводи з черкаськими сотниками про суд над розбійниками та інше) В 1696 році примежовано до Тростянця куплені полковником Івану Івановичу Перехрестовим землі у боярських дітей с. Люджа, у Радомлян і Бороменців, де «Побудували хутір Криничний, а« вільні черкаси прийшли та населили 50 дворів » У своїй книзі в 1857 ріці”Історико-статистичний опис Харківської єпархії” Філарет Гумілевський описує : Що У княгині Софії Олексіївни Голіциной, якій о. Тимофій Надаржинський був предком, понині ціла наступна записка ПетраІ о. Тимофію: “пришли, не зволікаючи, до мене свого свояка, якщо є у нього крайня нужда мене бачити. Petrus”. Ця записка ніде не видана. Серед виданих листів Царевича Олексія Петровича наступне: “Милостивий Государ Батюшка! Цього дня надвечір приїхав до мене батько наш духовний Тимофій і просив мене, щоб мені послати його лист до тебе Государеві з кур’єром таємно, не мешкав ні години. А сказав, що лист про найпотрібніші справи. І я той лист послав до тебе Государеві в цьому пакеті з умисним кур’єром; а його лист не підписаний. Син твій Олексій. З Преображенського сіла, 24 д. у вечору 1708″* (* Листи Царевича, Одеса, 1849, стор. 22). Одно лист пояснюється іншим і обоє пояснюють одно з найважливіших справ. Свояк, про якого говорить Цар, є Петро Яковлєв або Яценко, старанний агент Кочубея в доносі на Мазепу. Кочубей, рішивсь донести про зрадницькі задуми Мазепи відкрив підприємство своє полтавському полковникові Іскрі та родичеві Іскри, Спаському священикові Святайле. Цей останній дав раду відправити з доносом Петра Яценка, єврея, що хрестився, як людини розумної й добросовісної, і до того ж родича царському духівникові. Остання обставина важливо була тому, що посланий міг спожити царського духівника посередником при доповіді справи Паную. Записка Царя показує, що розрахунок Малоросів був вірний. На жаль, Петро не зовсім повірив доносу і доручив провести слідство покупним друзям Мазепи Головкіну і Шафирову. Про Яковлєва сказано було в рішенні їх : “Яценка звільнити, але з тим, щоб він ніколи не повертався в Малоросію”** (** Лист Петра Iк о. Тимофію не було відомо Маркевичу і тому є неточності. 2, 404. 405. 441. Сл. Скальковского Ист. новій Січі. ч. 2. стор. 18. Від 22 лютого 1710 р. Головкін вже писав про Яковлєва: “дати йому в Полтаві дворове місце зрадника Герцика та проти Полтави млинову греблю”. Закоренілий. Судиенка 2, 147).Царською грамотою 1710 р. Петру Яковлєву дана була в вотчину Радомля і вона понині знаходиться у володінні нащадків його Якубинских. За переписом Хрущова 1732 Охтирського полку підпрапорного Петра Яковлєва в селі Радомля всього дворів 49, хат 68, душ 198, поселені в тому селі малоросіян доходів грошових і протчім нічого не платять. піддані працюють по 2 дні на тиждень.
1785 рік. економічні примітки по Охтирському повіту.
Село Радомля, володіння вахмістра Петра, прапорщика Олексія Тимофєєва дітей, кадета Михайла Петрова сина Якубинского.
Положення має по обидва боки річки Радомля при загаченому ставку на якому перебуває один борошняний млин про двох поставах перш писаних поміщиків, дія має на повний рік, крім порожньої води та пошкодження греблі. З неї в казну нічого не платиться, а тільки для одного панського помелу. В тому селі церква дерев’яна в ім’я Архангела Михайла. Будинок панський дерев’яний при ньому сад є, а дачею простягається по обидва боки описаної річки та великий стовпової дороги лежить з міста Охтирки в місто Суми. Вершина балки Гахов, і двох одвершків балки Максименкова. Описана річка в літній жаркий час в самих дрібних місцях глибиною буває у два аршини, а шириною в шість сажень. У ній риба: щуки, окуні, плотва, карасі, яка вживається на поміщицький ужиток. Вода для людей і худоби здорова. Земля ґрунт має чорноземний. З посіяного на ній хліба краще народиться жито, овес, гречка, а інші насіння середньо. Сінешні покоси проти інших місць гірше. Ліс росте дров’яний. У ньому звірі: вовки, зайці, птахи різних дрібних пологів. Піддані черкаси промислів ніяких не мають, а задовольняються хліборобством і скотарством. Земля заорюється до двохсот десятин, а решта все на себе, до чого вони й ретельно. Жінки понад польової роботи вправляються в рукоділлі: прядуть льон, вовна, тчуть полотна і сукна для себе і від частини на продаж.
| Число дворів | Число душ | Десятини | Сажені | |||||
| По ревізії | фактично | |||||||
| Чол. | Жін. | Чол. | Жін. | |||||
| Відстань від міста | 20 | – | – | – | – | – | – | – |
| Підданных черкас за вахмістром Якубинским | – | 17 | 46 | 48 | 46 | 48 | – | – |
| За прапорщиком | – | 15 | 46 | 45 | 46 | 45 | – | – |
| За кадетом | – | 14 | 42 | 44 | 42 | 44 | – | – |
| Під поселенням | – | – | – | – | – | – | 21 | 1000 |
| Ріллі | – | – | – | – | – | – | 273 | 148 |
| Сінного покосу | – | – | – | – | – | – | 35 | 1200 |
| Лісу дровяного | – | – | – | – | – | – | 56 | 100 |
| Неудобной | – | – | – | – | – | – | 30 | 1000 |
| Всьго: | – | 46 | 134 | 137 | 134 | 137 | 416 | 1048 |
В 1799 році в опису по Охтирському повіту про село Радомлю описано: Володіння поручикова Петра і Юрія та прапорщика Олексія Тимофійовича Якубинського та його дружини Євдокії. Сади фруктові, млин на річці Радомлі на трьох постах і семи толчеях, за селом вітряний млин який дає більше ніж 10 четвертій., 4 винокурних заводи, 2 Петра 2 Юрія. Панських – 6 душ; духовних -3 ; селянських дворів 36 осіб чоловічого полу 129, жіночого 145 душ.
В 18 столітті землями в Радомлі володіли підполковник Олександр Якубинський, штаб капітан Іван Олексійович Якубинський, майор Василь Якубинський, титулярна совітниця Ксенія Іллівна Пономарьова, Губернський секретар Олександра Юріївна Влезкова. Князь, камер-юнкер Олексій Васильович Голіцин; штаб капітан Микола Юревич Новосельский.
Після 1874 року коли землі Тростянця придбав Леопольд Єгорович Кеніг, він почав розширяти свої володіння і в 1879, 1881 та 1885 році у колишніх володарів Якубинських та Ломачевської, придбав частинами землі Радомлі загальною площею 760 десятин.Після придбання Леопольд Єгорович утворює на цих землях одну зі своїх економій. Всі землі та будівлі придбані Кенігом були в занедбаному стані й носили всі ознаки розорення маєтку. Садиби колишніх господарів стояли в мальовничих місцях і були мало пристосовані до ведення господарства. Все було перебудовано та пристосовано для ведення на той час передового сільськогосподарського господарювання. В економіях були придбані самі передові на той час засоби обробки землі та збору врожаю. Радомлянська економія Кеніга лежить на лівому пологому березі річки Радомля, площа 1253 десятини. Ґрунт піщаний та супіщаний тому в економій більше сіють жито. В економії вдосталь сінокосів та за її близькості до винокурного та цукрового заводу з Гаю були переведені молочні стада. На зведення всіх будівель економії було затрачено 93 тисяч карбованців. В кожній економії був управляючий та штат постійних службовців що складався з прикажчика, конторника, ключника та хлопчика-телефоніста
