Дослідження історії бібліотечної справи та освіти мешканців Тростянця кінця XIX початку XX століття складається з трьох частин. Перша частина присвячена історії народних бібліотек, друга історії бібліотеки службовців Тростянецького маєтку і третя історії Тростянецьких читань для народу.
Частина I
Народні бібліотеки
«Земство, прагнучі до освіти, знає що самий дешевий отже і самий доступний шлях до освіти є бібліотека.»
Першим етапом розвитку бібліотечної справи на Тростянеччині можна вважати відкриття народних публічних бібліотек в народних училищах.
В 1894 році на кошти земства та меценатів в Боромлянському двокласному та Білчанському начальному училищі за дозволом міністерства народної просвіти були відкриті народні публічні бібліотеки. Уже через місяць у Боромлянській бібліотеці було чотириста підписників різного віку від школярів до сідих стариків. Місцева училищна рада Охтирського повіту на своєму засіданні 19 березня 1895 року заслухала доповідь про відкриття в Боромлянському, Тростянецькому, Кам’янському, та Кіріковському сільських товариствах училищні безоплатні публічні бібліотеки, та постановила виділити кошти в розмірі 430 карбованців на потреби бібліотек. Але за браком коштів на проект, в цьому році вони виділені не були.(1) Кошти земство знайшло в 1896 році, 100 крб з земського повітового збору, а 331 крб коштом спеціальних надходжень (від учнів які не належать до місцевих сільських громад, оплата за навчання)(2). У 1903 році на шкільні бібліотеки земством було виділено 551 крб. (3) А вже кінець 1907 року в Охтирському повітові земські народні бібліотеки налічувались у 26 шкільних училищах. В цих бібліотеках налічувалось 18000 назв книг та близько 4000 підписників.
Відкриття безоплатних народних бібліотек, забезпечених гарним підбором книг вважалося одним з кращих засобів приблизити книгу до народу, дати йому можливість здобути знання. Всі народні бібліотеки Охтирського земства були безоплатні. Організовані вони були в більшості в 1906 році.(4) Перша народна бібліотека в Тростянці знаходилася в сторожці при Благовіщенській церкві, а завідувачам був священик В.Федоров. В журналі Охтирського повітового земства за 1911 рік наголошується. що на цей період народні бібліотеки в Тростянці та Білці мають обмежені у своєї кількості книги, що не можуть задовольнити запити читачів. Вже давно відчувається потреба в бібліотеках читальнях на більш широких засадах. Мешканці цих селищ вже давно клопочуть про відкриття в селах бібліотек-читалень, які так необхідні для народу. Тростянець і Білка стоять в цьому відношенні на першому місці, через те, що це найбільш культурні осередки Охтирського повіту. Щоправда, в Тростянці існує Економічна бібліотека, але підписниками є окремі особи з платою 6 крб на рік.Та й за характером книги там більш серйозні, які не зовсім підходять для народу.Так що багатьом селянам стати підписками цієї бібліотеки не складає інтересу та і в матеріальному плані представляється неможливим.Для подальшого розвитка бібліотек Охтирська земська управа подає клопотання до чергових земських повітових зборів відкрити в цих поселення бібліотеки читальні та виділити на це кошти губернським земством: 50-крб на книги; 100 крб асигнувати на відкриття бібліотек читалень. ; 120 крб для оренди приміщення;на придбання шаф для книг -30-крб; 120-крб на зарплатню завідувачу, та внести ці кошти в кошторис земства.(5)
В марті місяці 1911 року завідувач Тростянецькою народною бібліотекою священик Федоров сповістив земське керівництво, що Микола Карпович Метциг завідуючий головною конторою Л.Є. Кеніг — Нащадки виявив бажання щорічно жертвувати для Тростянецької народної бібліотеки на поповнення книг на суму 60 карбованців. За що земська управа висловила йому щиру подяку.(6) Наступним кроком в розвитку бібліотечної справи розглядається питання про відкриття в Тростянці та Боромлі районних бібліотек читалень, про це сповіщається в журналі земства за 1913 рік. Бібліотека в селі Боромлі не мала окремого приміщення і знаходилась в школі. Для цього в 1913 році земство планує асигнувати 925 карбованців. При цьому плануеться розвивати бібліотечну мережу у всьому Охтирському повіту. В поточному 1913 році вирішено відкрити бібліотеки в Поляному, Ніцасі, Печинах, Кам’ецькому, Люджі, Верхо-Люджі, Криничному, Боголюбово та асигнувати на цей проект 2736 карбованців. Понад цих асигнувань земство просить ще додати 50 карбованців для, введення карткової системи звітності , щоб легше було вести статистику
Харківські губернські збори постановили, що Харківська бібліотечна мережа повинна складатися:
1. З мережі шкільних бібліотек які повинні бути в кожному шкільному окрузі, (під шкільним округом розуміються територія округою три версти, де знаходиться одна або декілька шкіл).
2. З мережі бібліотек підвищеного типу, районних бібліотек які являтимуться доповненням та розвитком діяльності бібліотечної системи. Районна бібліотека читальня являється вищою ланкою в бібліотечній мережі. Задача районної бібліотеки обслуговувати той населений пункт де знаходиться бібліотека, постачати в народні бібліотеки книги більш серйозного характеру, для більш освідченого населення в районі, які потребують більш підвищеного рівня які є у звичайних бібліотеках. Служити центром об’єднання, організації просвіти місцевого населення. Для правильної організації бібліотечної справи губернське земство запропонувало в районних бібліотеках ввести посаду завідувача. Завідувач повинен мати освіту не нижче учительської семінарії, бути ознайомлений з бібліотечною справою, науково-популярною та народною літературою. Повинен більшою мірою стати керівником в бібліотеці помічником читачів. Завідувачу необхідно виділити зарплатню не нижче вчителя з всими правами земських штатних службовців. Та квартирне забезпечення грішми або натурою. Тільки після надання всіх вимог можна пред’явити завідувачу підвищені вимоги. 3. Відкривати бібліотеки в найбільш сприятливий час для народу. Також і народні бібліотеки. 4.Допомагати особисто завідувачам сільських народних бібліотек вказівками. Порадами в веденні бібліотечної справи. 5.Залучати населення до бібліотек, та різними заходами сприяти розвитку їх діяльності.
6. Сприяти організації районних нарад бібліотекарів для встановлення кращих способів обміну та видачі книг заради задоволення потреб читачів. Окрім цього такого бібліотекаря можна залучити до завідування музеєм, до організації та обслуговування різних видів позашкільної освіти. (7)
Правила
Про народні бібліотеки при нижчих навчальних закладах відомства міністерства народної просвіти.
1.Народні бібліотеки при нижчих навчальних закладах можуть організовуватись в містах, шкільними та народними піклуваннями, а також приватними товариствами та людьми.
2.Народні бібліотеки відкриваються з дозволу власників навчальний закладів та дозволу училищних рад.
3.Засновані таким чином народні бібліотеки при нижчих навчальних закладах надходять в розпорядження цих закладів.
4.Поповнення бібліотек книгами та періодичними виданнями понад норм які потребують навчальні заклади та на кошти навчального відомства допускаються тільки шляхом пожертвування товариствами та людьми, не інакше як по особливо підписаному дарувальником книг та періодичних видань після перегляду інспектора народних училищ.
5. Народні бібліотеки складаються з книг та періодичних видань допущених навчальним комітетом при міністерстві народної просвіти (або училищною радою при Св. Синоді). В кожну народну бібліотеку доставляються видані міністерством народної просвіти списки книг допущених або рекомендованих училищною радою.
6. Відповідальність за дотримання правил викладених в попередньому пункті покладається на завідувача бібліотекою, а контроль здійснює директор училища або інспектор.(Вилучені з бібліотеки книги які признані непригодні для використання, повертаються дарувальнику)
7.Завідуваня бібліотекою при навчальних закладах покладається інспектором народних училищ на викладача цього училища або на іншу особу з дозволу директора цього училища.
8. Завідувачу видається повний список книг та періодичних видань з позначенням повної назви, ім’я автора, року випуску, видавництва, а також з відміткою з дозволом користування для народних бібліотек.
9.Порядок видачі книг визначається завідувачем бібліотекою з дозволу інспектора народних училищ.
10. Користування книгами в народних бібліотеках безоплатно.
11.Загальний нагляд над усіма бібліотеками при народних училищах покладається на директорів інспекторів народних училищ на повітові училищні ради. Їм же надається право на ревізії та в випадку потреби прийняття заходів при невиконаних вищевикладених правил.
3.07.1912 р. Директор департаменту народної просвіти І.Воронцовський. (підпис) (8)
В статистичному звіті Охтирського земства за 1915 рік повідомлялося. що в Охтирському повіті на кінець 1915 року працювало 30 публічних народних училищних бібліотек. З них 8 були в окремих будівлях, на Тростянеччині це в Більці, Дерновій, Жигайлівці, Камянці, Криничному. В решті бібліотеки знаходились в училищах. В доповідях наданих завідуючими бібліотек за минулий рік в бібліотеках налічується 23704 книги різного змісту, бібліотеки відвідали 5132 читачі, їм було видано 35166 книг.(8)
Джерела:
1.Журнал Охтирського повітового земства 1895 рік.
2. Журнал Охтирського повітового земства 1902 рік
3. Журнал Охтирського повітового земства 1903 рік
4. Журнал Охтирського повітового земства 1913 рік
5. Журнал Охтирського повітового земства 1911 рік
6. Журнал Охтирського повітового земства 1913 рік
7. Журнал Охтирського повітового земства 1915 рік
8 .ДАСО ф 759 оп 2 с 821 ст 225-226
9.СОКМ 1Кн-26239 Пи-9281, Пи-9282
10. ДАСО ф 759 оп 2 с 821 ст 300
11. ДАСО ф 759 оп 2 с 821 ст 264